Дитя гаджетов. Жизненное

Микроскопическая совершенно зарисовка из  жизни на тему того насколько в жизнь нового поколения Сапиенсов основательно вросли всевозможные гаджеты,  и разнообразные хай-тек  девайсы. Без которых уже жизнь – не жизнь.

Пару дней назад  спешу по делам. Иду на железнодорожный вокзал. В голове, аки чёрные муравьи с рыжими, воюют мысли скорбные с мыслями счастливыми. Короче говоря,  погружён в себя по самый перископ. Фиксирую окружающую действительность только в плане выбора наиболее рациональных путей перемещения по оной.

Прямо навстречу идёт маленькая девочка. Лет шести. Ну, максимум семи. Но вряд ли. Шесть годиков не более. Чисто ангел. Два хвостика, бантики, розовое платьице. Поравнявшись со мной вплотную милое дитя поднимает свои небесного цвета глаза херувима, хлопает ресничками встречается взглядом с моими глазами  и говорит громко и отчётливо:

— Здравствуй мама!

И это глядя мне в глаза. Ясное дело, что  я ожидал, что ребёнок скажет что угодно, но… «Здравствуй мама!» — это явный перебор.

Сразу же был ввергнут в состояние лёгкого офигения. В голове моментально пронеслось: «Неужели всё так плохо? Так ужасно выгляжу?» И сразу мелькнули перед мысленным взором кадры из моего любимого в детстве мультфильма «Волк и телёнок» Когда телёнок называет волка мамой, а тот крутится перед зеркалом со словами: «Вроде и мужчина…»

В общем, пребывая в состоянии лёгкого шока, останавливаюсь и  провожаю девчушку глазами. Девочка, поздоровавшись со мной, успешно проследовала дальше. И в этот момент, когда она уже проходит мимо, я замечаю в ухе ребёнка крохотный блютус…

Занавес. В последствии порадовался тому, что девочке на момент встречи со мной звонила именно мама а не папа. «Здравствуй папа!» моя расшатанная нервная система не вынесла бы…

А вообще, здоровски ведь. Нонче в жизнь шестилетнего ребёнка навороченный телефон с блютусом  вплетается совершенно органично и натурально. И этот ребёнок умеет, и легко, безо всякого напряга, всякоразными девайсами пользуется!

Когда мне было шесть лет, мне не разрешали самому включать телевизор. Чтобы часом не вывел из строя сложную бытовую электронику…

Мдя-а-а… Как быстро меняется Мир в котором мы живём… 

On 1st-ua.com

On 1st-ua.comOn 1st-ua.com

11 thoughts on “Дитя гаджетов. Жизненное

  • 14.06.2010 at 20:20
    Permalink

    Спочатку обреготалась, а вкінці якось сумно стало

    мало якось натуральності в суасних сапіенсів, ховаються за девайсами всякими

  • 14.06.2010 at 22:00
    Permalink

    У моєї сестри мала грає в комп»ютерні ігри з двох років, коли їй було три, мама ставила в тупІк продавців на базарі, шукаючи ігри для дуууууже маленьких дівчаток. і не подумайте, що дітини не було уваги — вона САМА зацікавилася (ще є старша сестричка). син у шість легко вмикав не лише телевізор, а й відик, і не просто вмикав, а й промотував, й касети змінював.

    ВОНИ розумніші за нас, вони цим живуть, а ми зустріли моб.телефон практично дорослими. Початок 20 сторіччя — дерев»яні літаки, дротові телефони з поганою якістю, телеграф, автомобілі зі швидкістю 25 км/год. початок 21 — мобільний телефон не просто увійшов до осель, він став доступний навіть дітям, іноді складається враження — що лише їм. Інтернет, айпод (фігня, звісно, але прогресивна), пласкі телевізори, нетбуки, USB-тапки нарешті — вони усе можуть освоїти! А ми серед цього добра все більше скидаємося на наших батьків, які ледь навчилися читати смс і не плутатися в пультах від телевізорів і декодерів….

  • 15.06.2010 at 00:19
    Permalink

    Так, все так…

    Але, я б не сказав, що вони розумніші.

    Вони ІНШІ. Зовсім…

    Гомо Сапієнс все одн перетворюється на Гомо Технократікус. Процес не зворотній. І нічого жахливого тут немає.

    Але, gnoms права…

    Натуральність і індивідуальність втрачається…

    І смак НАДБАННЯ. Коли до цього прикладаються зусилля… Єйфорія від шукати, знайти, добитися…

    Я розумію, що кажу до біса банальні речі, у дусі «Я то в совецкіє врємєна оооо!!!…» але то є так…

    Чєрєз тєрніі к звёздам….

    Сучасний піліток років 12-ти який має ВСЕ і навіть більше ніж йому потрібно у інформаційному плані НІКОЛИ не зрозуміє ЯКИЙ ТО КАЙФ писати на бобіннік з телевізора «Агату Крісті» чи читати роздукованого на матричному принтері Кастанеду…

  • 15.06.2010 at 07:46
    Permalink

    У тогочасному підлітковому віці однією з проблем була нестача інформації, техніки, що створювало певні обмеження.

    Насьогодні ми маємо іншу проблему: безкінечний інформаційний простір, багатоманітність приладів. І ніби обмеження знімаються, ніби має бути краще,але підлітки,часом навіть і дорослі губляться у» інформаційному плані»…

  • 15.06.2010 at 15:26
    Permalink

    Совершенно верно, Даша…

    Все теряются в этом пространстве. И взрослые и дети.

    Все мы увязли в Матрице… ;))

    И что с этим делать?

    Вопрос риторический…

  • 15.06.2010 at 22:46
    Permalink

    Сьогодні прочитала цікаву фразу про те, що кількість інтелекту — величина постійна, а от кількість людей, між якими він розподіляється — невпинно зростає, бо населення Землі вже кілька мільярдів….

    ;0)

  • 16.06.2010 at 01:55
    Permalink

    Хммм… Цікава думка, melle…

    Але є причина трохи порадуватися.

    З того, що нам таки трохи того інтелекту вистачило, коли роздавали… ;))

  • 16.06.2010 at 09:16
    Permalink

    Я буду не я, якщо не напишу — треба ж ним користуватися! А від подій останнього півроку бере сумнів — напевно, коли інтелект роздавали — наша країна спала…

  • 16.06.2010 at 13:33
    Permalink

    Так, Ви будете не Ви, melle… :))

    Я цілком згоден.

    Мабуть таки країна під роздачу нтєлєхту не попала….

    Або навіть гірше. Відібрали трохи того, що вже був….

    ЗІ » нам таки трохи того інтелекту вистачило» —

    Взагалі я мав на увазі конкретно нас. ;))

    Вас, себе, та інших тут присутніх.

    Про країну вцілому не йшлося…

  • 16.06.2010 at 21:13
    Permalink

    ;0)) мене іноді клинить думати в масштабі країни і взагалі — планетарному масштабі;0)))

  • 17.06.2010 at 00:12
    Permalink

    Глобалізація Мелле… ;))

    Чесно кажучи, я сам цим іноді страждаю… 🙂

Comments are closed.